Де що про хвороби...

    Малюків, що не мають гострих респіраторних вірусних інфекцій, не існує. І слід зазначити, що при великій кількості та різномаїтті, на немовлят припадають в більшості інфекційні захворювання. В тому нема, нічого дивного, маля поводиться природньо: не їсть гострих та солених продуктів (теоритично можливо, якщо мати вживає такі продукти у дуже великій кількості, під час грудного годування), не має сутичок з керівництвом, і в нього відсутні шкідливі звички. Зважаючи на це, для нього малоймовірні інфаркти та інсульти, виразки шлунка, бронхіальна астма, цукровий діабет та багато іншого... (Усе перерахване, звісно, може бути, але ви розумієте: що це може бути вкрай рідко).

Не варто намагатися навчитися діагностиці та лікуванню – для того існують лікарі.

Головне завдання наступне:

• Отримати деяку теоритичну інформацію та навчитися перекладати деякі терміни з медичної мови на людську.
• Розуміти, що обов’язково потрібно зробити, а що робити не варто в штатних та дуже частих ситуаціях.
• Чітко усвідомлювати собі питання, що не підлягають компетенції батьків, і відповісти на які може лише лікар.

     Хворіти чи не хворіти?

   Жодними гартуваннями та стилем життя повністтю убезпечити дитя від хвороб неможливо. Абсолютно всі люди, під час свого життя, стикаються з великою кількісттю мікроорганізмів. І, доки до більшості бактерій організм не створить імунітет, інфікційних захворювань – неуникнути. Завжди буде мікроб, захисту від якого організм не має. Саме через це – люди, молоді та старі, хворіють.

   Не принципово – хворіти чи не хворіти. Важливо, як хворіти - як часто та як важко!

   Визначення терміна “імунітет” з чисто теоритичних медичних міркувань розтлумачити досить важко. Але для подальшого розуміння “імунітет” – можливість організму захищати себе, від вірусів та бактерій, отрути, ліків, та самостворених паталогій. Яким чином це відбувається – теоритично знають лікарі, а практично тільки Творець.

   Можливість людини протистояти інфекціям визначається імунітетом, а його наявність визначається генетично та способом життя. І якщо “генетикою” завідують попередні покоління вашої родини, то спосіб життя має свої природні стимулятори розвитку імунітету – голод, холод та фізична активність.

   В жодній з тез, що перераховані, неприпустимий екстремізм (не потрібно свідомо катувати дітей голодом, примушувати їх мерзнути та бігати по кілька десятків миль щоденно). Більш важливий протилежний бік:

• Надлишкова їжа,
• Надмірне тепло,
• Обмеження рухливості –

Призводить до зниження імунітета та його пригнічення.

   Новонароджене маля отримує майже такуж саму кров, як і у його матері. Має її імунітет проти інфекційних захворюваннь, якими хворіла його мати. Однак не надовго, 3 – 4, в кращому випадку на 6 місяців (при умові природнього годування). Зважаючи на це, потрібно виховувати дитя від народження, аби зробити його здатним до боротьби, вже у віці 3 – 6 місяців, з ГРВІ.

   Вірусні інфекції – знамениті ГРВІ (гострі респіраторні вірусні інфекції), кір, вітрянка, краснуха – характерезуються тим фактом, що ефективного протоколу лікування, що здатен знищити вірус в організмі, не існує (віруси знаходяться всередені клітин організму, і дуже важко знищити вірус, залишивши при цьому клітини живими). Тому головний принцип лікування таких інфекцій – допомогти організму самому перемогти вірус.

   Бактеріальні інфекціі (скарлатіна, туберкульоз, дизентерія, більшість ангін, мененгітів та запалень легень) лікуються принципово інакше: існує декілька груп лікарських препаратів, що дозволяють знищити мікроб не завдаючи суттевої шкоди організму людини. Про ці ліки ви, певна річ, чули – антібіотики (пеніцілін, тетрациклін, гентаміцін), сульфаниламіди (стрептоцид, етазол, бісептол). Кожен лікар чудово знає (теоритично його цьому навчали багато років), якими мікроорганізмами може бути викликана певна хвороба і які антибіотики теоритично мають допомогти.

   А батьки мають поцікавитися у лікаря: причина захворювання – вірус чи бактерія? Та усвідомити, що для хвороби вірусної – головні ліки – час та режим (свіже повітря, питво, одяг), а якщо бактеріальна – тільки лікар, і чим скоріше, тим краще.

   Ще трошки теоритичної інформаціі: при деяких захворюваннях, антибіотики допомогти не можуть. Час витрачений на визначення діагнозу, призначення та знищення мікробів, що викликали захворювання, грає проти організму. Справа в тому, що деякі бактерії виділяють особливі отрути – токсини. Антибіотики роблять свою справу, а токсини залишаються. Вони і гублять організм. По відношенню таких захворювань, головне профілактика.

   Вірусні інфекціі, які організму подолати самостійно важко, а якщо він їх подолає, можливі тяжкі наслідки. Типовий приклади – полієміліт. Головне в таких випадках – профілактика.

   Про профілактику та щеплення читайте в цій статті... Зараз мова про інше...

   Досить часто захворювання починаються, як вірусні, а в подальшому розвиваються ускладнення, викликані бактеріями. Наприклад, ГРВІ (звичайна нежить), а потім – запалення легенів. І потрібно знати, як допомогти дитині, аи ймовірність ускладнень була мінімальною.

   Ось ми і знаємо дещо про вірусні інфекціі загалом. Знання ці поверхневі, не потрібно прагнути до їх поглиблення: медецина – як раз та гулузь6 де напівзнання в тисячу раз небезпечніші, за повну необізнанність. Тому вчинемо наступне: розглянемо детальніше основні прояви інфекційних хвороб і методи їх лікування, акцентуючи увагу на діях батьків.

   Але попередньо зазначемо наступне.

   “Організм здорової дитини, що природньо виховується, зазвичай здатен подолати інфекційні хвороби. І природньо йому, організму – не заважати!”

   Симптоматіка – підвищена температура, нежить, кашель, відсутність апетиту – уявляють боротьбу організму з причинами (вірусом чи бактерією). А сучасна фармакологія (ліки) можуть скоїти диво: миттево “зняти” температуру, “відімкнути” нежить та кашель. На превиликий жаль, багато з цих ліків у вашій аптечці є. Тому ви, дещо знаючи, будете намагатися полегшити життя малюку та собі... А результат – замість трьох днів нежити, отримаєте три тижні в лікарні із запаленням легень. Це до того, що, читаючи написані в наступних статтях рекомендації, особливу увагу звертайте на ті дії, які ні в якому разі робити не потрібно.

   Отже, в наступних статтях:

• Підвищена температура тіла,
• Нежить,
• Кашель,
• Важко дихати,
• Вуха,
• Пронос та блювота,
• Висипка,
• Харчування хворої дитини,
• Постільний режим,
• Відовлікаючі процедури,
• Антибіотики,
• З приводу аналізів.

Але, навіть вивчивши напам'ять статті нашого блогу, та іншої медичної літератури, запишіть, запам’ятайте напам’ять та прийміть як догму тезу з клятви Гіппократа – не нашкодь – і тому телефон вашого педіатра повинен бути вписаний у вашій телефонній книжці, записаний на холодільнику (раптом ви втопити телефон). І в якщо ви зауважили симптоми захворювання у вашої дитини – телефонуйте лікарю, принаймі його вчили цієї професії, теоритично....